У ночі травневі всміхнулась мені
Замріяна зірка,
І стало на серці в ті ночі і дні
Так радісно, так гірко.
Я ж чую у грудях і спалах святий,
Й бентежний неспокій,
Чому б не дістати зорю золоту
В мої 20 років?

Приспів:
У двадцять літ
Трояндний світ,
У ції роки
Знімать зірки
Піднімусь я
У вишину,
І та зоря
Буде моя.

Не смійся, о зоре, із прагнень моїх
Сміятись не вчасно,
Зніму тебе з неба і буде тоді
Так радісно, так ясно.
Простелиться килим квітчастий тоді
І під мої кроки,
В долонях триматиму зірку ясну
В своїх 20 років.