Їхні очі блукали під хмарами
Нечутлива земля забувала їх
Їх слова вже не стануть тлумачити
Шепотіти забутими мовами

Гасли вогнями крики у полум’ї
Закатовані, ордами спалені
Одинокими квітами мороку
Проростали в сяйві з попелу

Їх думки карбувались у камені
Шлях життя обертався миттю
Їх ряди невинних і зраджених
Відлітали до неба розмитого

Приспів:
Їхні очі – в хмарах, їхні душі – з попелу
Променисті зорі відлітали соколом
Прошивали хмари поглядом враженим
Відчували зорі дотиком спаленим
Залишали туману скраплені зльози
На шляху до неба з попелу

Край землі там стрічається з хмарами
Вітром гнаний порох шумітиме
Він заглушить їх крики молитвами
Світле небо до них говоритиме:

"По стежині ранкового світла
Понесу ваші душі пропалені
Мертва тінь вас забрала від світу
Де життя – то поле нескінченне"

Приспів