Колись тут були степи і міста,
Верблюди літали, співали сонети,
Єдиний народ козаків і дівчат
Колись населяв зелену планету.

Розводили страусів, їли біфштекси,
Зводили храми й атомні станції
Допоки єретик і гомік Енштейн
Не вигадав новий вид рекреації.

Тоді і почався кінець екзистенції,
Жидомасони втекли на Венеру,
Лишились лише негри й бандерівці
Гнити і гинути за вільну Нігерію.

Взірвалося все і втонуло в урані.
Вижили лише козаки і жирафи,
І ще один крокодил поранений
Дихав ледь-ледь під столицею ляхів.

І ти, кохана, пішла до неба,
Випали зуби, лилась рікою кров,
Але я і мертву таку люблю тебе,
Тому що не вмирає тільки любов.