В садку питався вітерець,
То в квіточок, то в деревець.
А де ж поділась пара та,
Що тут щасливою була.
Зашумів зелен-сад до вітру.
Він пішов – інша.

Приспів:
Впиралось серце і не вірило йому,
Казало серце я його не відпушу.
І зародилася в душі
Зневіра у любов слова пусті.

І вітер закружляв завив,
Але ж він так її любив.
І сам був свідком тих утіх,
Ховав квітками листям їх.
А вона, вже його колишня.
Приведе іншу.