Виконавець: Віктор Павлік
Ще зі школи твоя чудова мова так хвилювала душу мою.
Як я міг тоді та й не знати, що будеш моя.
Їздимо, їздимо, то туди, то сюди,
Я ніяк не можу тебе знайти.
Незрівнянна лагідна панна, залиши журбу.
Я такий розбещений, ааа.
Знаю я, не найкраща пара ти і я.
Я хотів любові та шукав не там,
А тепер сам.
"Ти моя кохана" скажу. Зачекай.
"Ти моя єдина" скажу.
"Ти моя жадана" скажу. Зачекай.
Вже дорослим я тебе побачив, ледь згадав несказані слова.
Час промчав, літа злетіли, того не забув я,
Як я міг тоді та й не знати, що будеш моя.
Я хотів любові та шукав не там,
А тепер сам.
Я такий розбещений, ааа.
Знаю я, не найкраща пара ти і я.
Скажу... скажу... скажу "зачекай".
Ти моя єдина... ти моя кохана... ти моя жадана.
Я такий розбещений, ааа.
Знаю я, не найкраща пара ти і я.
Я хотів любові та шукав не там,
а тепер сам.
Я такий розбещений, ааа.
Знаю я, не найкраща пара ти і я.
А тепер сам.
Знаю я, не найкраща пара ти і я.
А тепер сам.