Промайнув, пролетів мій сон
Та залишив слід сонця від вікон до вікон
З цього сліду смішний барон
Витинається мляво до стелі оселі

Він крізь пальці снує, в очі зазирає
Все у нього є, та мене немає

Я завмер, як розкрився він
Скелі темні похмурі очікують бурі
Море б’ється в агонії
Не вода в тому морі – важкі сльози солоні

Потрапля сльоза на шкіру – почуття довіри
А поглянеш йому в очі – зла потвора ночі