Виконавець: Resnullius
Людина приходить жити й кохати
Та твоя любов нічого не варта
Бо йобаний мозок жере твою сутність
Ти підкорений своїм ілюзіям
Щоденний гнів невпинно зроста
Ти наче куля, що чекає на старт
Де шаленство, де запал життя?
Чому ти ховаєш свої почуття?
Природжений бог – той хто сам визнача своє майбутнє
Природжений бог – не той хто замінить життя на отруту
Я зневажаю – ти живеш наче клон
Вбий в собі бога і займи його трон
Відпусти почуття та здійсни свої мрії
Розірви пута моралі й релігії
Я втрачаю крихти здорового глузду
Немає жалю і страх відсутній
Я сповнений силою, я наділений владою
Мої почуття розривають кайдани
Природжений бог – той хто сам визнача своє майбутнє
Природжений бог – не той хто замінить життя на отруту
Тіло моє заповняє енергія
Кров вирує в моїх артеріях
Я готую священне дійство
Сьогодні я врятую суспільство
Я божевільний, скажений, дурний
Я прийшов катувати мерців
Я вчинив невимолимий гріх
Я безсмертний, бо смерть переміг
Я верховний суддя, я месія
ти безсилий, ти майже здох!
Ти безпорадний в моїх обіймах
Бо я – єдиний, я природжений бог.