Ще не вмерло те, що взагалі-то мало б,
Буде ще останній гріх.
Плач, Україно, все так невдало,
Радіохвилі б’ються з-під ніг.

І ти спокійно засинаєш,
Як о дванадцятій вночі лунає
Для своїх і для чужих
Для нас,
Для них –
Блюз для всіх.

Коли червоне те, що точиться з-під шкіри,
Йди шукай нових доріг.
Що з того, що Господь у тебе теж не вірить,
Що з того, що це дивний збіг.

Хоч всі давно по вуха ситі,
Опівночі щораз звучить по світі
Для своїх і для чужих
Для нас,
Для них...