Гарненьку, біленьку сорочку вдягаєш,
Чорні, кантові штани на тобі.
Навіть пастовані мешти взуваєш,
Ти ж ідеш до прикольних кобіт.

Зусріч рівно о шостій годині
І ти так мрієш побачити їх.
Але зупиняєшся по дурній причині –
На тебе валять пять скажених псів.

Дівчатка, пробачте, сьогодні я не з вами,
Дівчатка, краще приходьте у травмпункт.
Я б із вами гуляв ночами
Та зараз я не в стані, полежу ще тут!

Ти вже вдома, з здоров’ям все гаразд.
Сорочка й мештики у смітті.
І це проблема нема крутих прикрас,
Що робити без кобіт в житті?

Вони так сильно хотіли побачити
Тебе в цих нових і прикольних штанах.
Вони вже не зможуть тобі пробачити,
Бо це просто тьолки на каблуках.

Дівчатка добре, що я не з вами!
Дівчатка фу, дякую пси.
Шкода тільки мешти зі штанами,
Але все нормально, коли ще є труси.