Вулиця – тілами по вінця!
Ллються солодкі слова
Із кожного рота
Про любов до своєї парсуни слова.
Мружуся, очі рукою закрию,
Тоді двома!
Дарма!
Он як сіяє кожного тіла звізда!

А я – сама простота,
Я – вимираючий вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.

До пізна зорі вигулював містом,
Тепер пора
Додому вертати і втому під ковдру
Сховати до ранку.
Та сну нема,
Ну як тут заснеш? –
По радіо коротко про головне:
"Сьогодні до Червоної книги України
Було занесено новий вид –
Людина звичайна."

Так, я – застаріла модель,
Вимираючий нині вид.
І мій послід на дослід візьмуть
По прошествії
Многих і многих століть.