– Алло, алло! – Багрінова гора мовчить,
Мене немає вдома, я відійшов на п’ятнадцять хвилин.
Я знову сам в універсам, настане час і я розчинюсь в повітрі,
І не набуду форми.

Весна! Я обіцяю буде,
Весна! Я відчуваю буде,
Весна! Я точно знаю буде,
Весна! – Я – метеоролог!

– Привіт, привіт! Це я твій брат –
Ти моя сестра, хіба ти цього не знаєш, ми всі з однієї люльки.
– Я не сестра, а медсестра, тут всі такі і всі дуже різні,
Царі і шахтарі.

На ранок – сніг і заметіль,
танок вітрів, і небо кольору сталі, я набуваю форми.
Це моя вулиця, мій дім, це – мій під’їзд, а це мене чекають:
"Хапайте цього брехуна!"