Загорілась весна березневим сонцем,
Виганяли з казарми – брата на брата.
Новонароджений Тарас заплакав,
Старечими сльозами, квітами з кров’ю.

Весна згоріла...

Хто за волю – того за грати...

Брат брата – патиком по голові,
Брат брата – каменем між очі,
Скажені пси нишпорять між нами,
Старанно вишукують свіжого м’яса.

Весна згоріла...

Хто за волю – того за грати...

Плакала мати, батько посивів,
Що ж ви, синочки, мої наробили?
Плакала мати, на хрестах, на могилах,
Хіба ж я для цього, вас, на цей світ народила?

Весна згоріла...