Зеленая моя руженька, бєлой цвєт
Чого ж мого милого довго нєт

Напісала би пісьомцо – не вмєю,
Послала би посланца – не смєю.
Жала ж я не лєжала,
Три снопочки нажала

Одного до обєда,
Друго до полудня

Чоловіче й Прокопоньку
Приїджай по копоньку

Ой на горі женчики жито жнуть,
Долиною й широкою хлопци йдуть

Помаленьку женчики ступайте
Да й нового й житечка не чіпайте

Бо моєї женчики натомились
Да й нового житечка наломились