У рожевім кипінні садів
Знов у світ завітала весна,
І сполохане серце без слів
Знов шепоче, що прийде Вона.

Приспів:
Вона – то моє сірооке кохання,
Вона – мов розкритий тюльпана бутон,
Вона – то і біль, і розлука й страждання,
Вона – мій дурман наркотичний, мій сон.

Я віками чекаю на Неї,
Я вже стільки життів пережив,
Що уже я, напевно, не знаю,
Чи, бува, я Її не наснив?