Ой, гук, мати, гук – десь козаки йдуть,
Ой, веселая та й доріженька й куди ж вони йдуть?

Ой, йдуть вони, йдуть аж бори гудуть,
Ой, під білою та й березою й мед, мед-горівку п’ють.

Зібрались вони під рясні дуби,
Ой, чикаючи та й отамана й на, на раду собі.

Отаман іде, як голуб гуде,
Ой, під білою та й березою й він, він раду й веде.

Ой, йдуть вони, йдуть аж бори гудуть,
Ой, попереду та й лихих ворогів з, з України женуть.