Напевно, тут треба нам ставити крапку
І коми, які довелось нам відчути,
Ті мокрі сліди, аж до кінчиків пальців
Крізь наші сорочки, сильніше отрути

Ти скажеш: "Це осінь, пройде, як простуда,
Як пагубний сон, що краде фарби ночі"
Чи я в це повірю, до краплі допивши
Ці долі неврози? Пробач, я не хочу

Закривши думки від ударів погоди
За склянкою зовсім не чаю сидіти
І беззмістовно твій клацати профіль
І силою змусити серце радіти

Ти вибач мене... я не з того ґатунку,
Що мовчки сортують всі спогади в папку,
Мабуть, наша осінь для нас вже настала
Напевно, тут треба нам ставити крапку