Здається, глузду більше, ні-ні, нема,
Здається, гальма да теж не фуричать.
Вже котру пісню я бачу: стоїш сама,
Якісь потвори тебе кличуть, до себе кличуть.

Були часи, були да-да діскачі,
Варені джинси, у склі пепсі-кола,
Але й тоді я чув, кажуть, були шмаркачі,
Що не любили ані фанку, ні рок-н-рола.

Приспів:
Вулиця Iвана Мазепи!
Дві чи три хвилини до ранку
І як два пальцi надрати дупу
Тим, хто кохану називає коханкой.
Прага чи Нью-Йорк недалеко,
За корчмою – вдовине поле,
Без проблем отримать і в яйко, і в млеко.
Місто Київ! Піддубний Микола!

Піддубний Микола!

А в тебе совісті зовсім, ні-ні, нема.
Нові балєтки й спідничка тобі так личать.
Хлоп’яток-хлопчиків з глузду і з розума –
Один на одного блискавки кличуть.

Скриплять штахєтами гості з твого села,
Ді-джей намилився хутко робити ноги.
Ти піврайону лобами до купи звела,
Петру Підкові ти сказала: "Човгай! Човгай!"

Приспів

Місто Київ! Піддубний Микола!
Місто Умань! Піддубний Микола!
Місто Лева! Піддубний Микола!
Місто Драбів! Піддубний Микола!

Нас тоді всіх приносив лелека.
Да-да! Радіо о шостій вмикалось.
Закордон здавався нам дуже далеко
І Заходу легенько ги-ги-гикалось.

Схожі всі були, як копірка.
Політбюро тепер – дірол з ксилітолом.
Пишатись нічим, але яка школа!
Місто Київ! Піддубний Микола!

Приспів