Ніхто не може цього зрозуміти,
Але й словами це не передати,
Як можна ображатись на людину,
А водночас так віддано кохати!?

Як можна жити тільки однією
І від життя цього так серденьком радіти?..
Як можна лиш її одну кохати
Й від почуття цього так тілом затремтіти?..

Як можна завжди думати про неї,
А навкруги не бачити весь світ?..
Як можна у розлуці біль терпіти,
Що наче серце обгорнув колючий дріт?..

Як можна душу й серце віддавати
Лиш тій одній, що так її кохав?..
І хоч в мені ніхто того не бачив,
Та я страждав, я болісно страждав...

І хоч роки пройдуть так незамітно,
І запитає хтось: Чому я так страждаю?..
А я йому у відповідь скажу:
"Бо я кохаю лиш її кохаю!"