За плетеним тином – хата маленька,
Чекає родину мати старенька,
І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.

В натруджені руки я знов пригортаюсь,
Пробачте, що рідко, але сповідаюсь,
По свої спокуси, що часто Вам снились,
Про те що ми діти до Вас забарились.

О, мамо, я скучив за подихом печі,
За Вашим садочком, що лине на плечі,
Я хочу присісти на збитім порозі,
Та хліба поїсти, що сниться в дорозі.
Я хочу присісти на збитім порозі,
Та хліба поїсти, що сниться в дорозі.

І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.
І я поспішаю до рідного дому,
Забувши про горе, забувши про втому.

І я поспішаю... до рідного дому...