Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись,
Дорога така довга,
Що можна не прощатись.

Обличчям ляжем в жар
І згоримо без диму
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну.

Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка.

І матір – порожнеча
Покличе нас до дому
З якого ми пішли
Мільйони років тому.

Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами,
І пара гарних крил
Колись була руками.

Там, де стікала кров
З подряпин і порізів
Там, де в траві змія
Тобі під ноги лізе,

Твоєю кров’ю знак
Поставлений на мені
І полиновим димом
Попечені легені.

Хай наші голоси
Змішаються із вітром,
Розноситься чума
Отруєним повітрям,

Через багато днів
Ми знов туди прийдемо,
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.