Сиджу я на лавці у парку,
Турбує мене думка лиш одна,
Що я – вже більше не твоє кохання
І ти – вже не коханая моя...

З тобою ми в цім парку зустрічались,
Любов летіла ангелом у вись,
І мріяли, що ми з тобою разом
Зустрінемось й одружимось колись...

Назавжди наші долі розійшлися,
Серця у нас розбилися у двох,
Чи зійдемось, чи будемо в розлуці –
Про це лиш знає наш Великий Бог...