Поглянеш крізь скло ти
На ті тротуари,
Де люди стояли,
Що мрії не мали.
Що бігли за часом,
А він зупинився...
Що далі робити?
Ти кажеш – схилиться?

– Колись було краще!
– Ти знов себе дуриш!
За планами жити
Для мене – не дуже.
Чому за плакатами
Плачете всі?
Для чого нам рамки
На вільній землі?

Обмежені рамки
Залишим позаду,
Бо двері в майбутнє
Відкриті для нас.
Для кожного в ньому –
І щастя, і воля.
Майбутню сторінку
Вже пише наш час.

Хоч ми починаєм
З сторінки нової,
Який твір писати –
Залежить від нас.
Так, треба шукати
Концепції нові,
Та власні основи,
Хай будуть у нас.