Наші святочні пориви – палкі та вознеслі,
Ніби й не нам волокти цю планиду грузьку.
Далі, все далі від нас рибалки і теслі,
Тільки предвічні сліди на воді та піску.

Годі рибалити, браття – глибини стемніли:
Риба з морів у бляшанки тісні запливла.
Наші обійми схололи, обличчя змарніли
В холоді надто блискучих будівель зі скла.

Між синтетичних ялинок шукаємо віху:
Як розпізнати майбутнє, о куле скляна?
Акумулятор для німба – винахід віку,
На видноколі – вогнетривка купина.

Щось ми згубили (а може, знайшли) на розпутті,
Тут, в епіцентрі іржавих дротів та епох.
З тихим благанням дивиться в очі майбутні
Наш до ялинки підвішений крихітка-бог...