Тече вода з-за города, камінє млинує,
Верни, любко, подарунки, бо ті замордує.
Та най тебе замордує коло твої хати,
Та я тебе не просила, було не давати.
Який же ти дурний давав, я розумна брала,
Прийшла зима, яблук нема, шоби-м ти віддала.
Поплив човен води повен, та й вербова ключка,
Минули ті, файна любко, солодкі яблучка.
Ци минули, не минули, я вже си наїла,
Я з миленьким вірно жила, правди не вповіла.