Ой дождж іде, роса паде на біле дерево,
Люби мене, парубочку, лише не зрадливо.
Не зрадив я ще нікого, та й не зраджу тебе,
Аби-м ґаркі1) ізламав, як піду від тебе.
Недалеко він від’їхав, лише на дорогу,
C коника впав, ґаркі зламав і кінь під ним ногу.