Та й покотю перстенину по дубю, по дубю,
Та й кого я, мій миленький, по тобі полюбю?
Та й полюбиш, файна любко, товариша мого,
Буде ти ся я здавати, що мене самого.
Та й не тебе, мій миленький, не тебе самого,
Подивлю сє на личенько, вже не личка твого.