Ой, дубе мій дзелененький, ой, дубе мій, дубку,
Нераз мене посварили через тебе, любку.
Нераз мене посварили, ще й хотіли бити,
Щоби з тобов не стояти та й не говорити.
Я би з тобов, файна любцьо, постояв, постояв,
Коби зійшов ясний місяць, аби-м сі не бояв.