Виду коня до Дунаю, кінь ни хочі пити,
Та й здоймає головочку, хочі ми нев бити.
Чіму, коню, воду ни пєш, ці дорогу чуєш?
Чіму, серци Николаю, дома ни начуєш?
Та рад би я начувати, та рад би я бути,
Смуча любка, ни дівчина, ни мож ї забути.
Забув би-м ті, дівчиночко, забув би-м ті швидко,
Коби с твого подвірічка на моє ни видко.
Бодай твоє подвірічко попилом посіло,
Шоби мине молодого більши ни кортіло.