Стоят верби понад греблю, що-м їх підливала,
Нема ж мого миленького, що-м єго кохала.
Нема ж мого миленького, та й хутко не буде,
Хіба я му ся поклоню через добрі люде.
Приїдь, серце, приїдь, любо, склони ся до мене,
Як не будеш, житя моє, пішлю за тобою!