Ой ти, дубе кучерявий, гіля твоє рясне,
Ти козаче молоденький, слова твої красні.
Слова твої прекраснії, а чортова думка,
Поки-м тебе не любила, була як голубка.
Гула, гула як голубка, полинула в поле,
Сіла-м собі на могилі: горе ж мені, горе!
Найшла-м собі кубелечко, де утка несет ся,
Ой чую ж я через людей, вражий син сьмієт ся.
Ой хоч сьмій ся, хоч не сьмій ся, лихо тобі буде,
Хоріти меш, боліти меш, а смерти не буде!