Ой згоріла стирта сіна на жовтім1) пісочку,
Та й хто ж2) мині молодому віпере сорочку?
Сестра мала, мама стара, я жінки не маю,
До сусіди не понесу, бо ся й устидаю.
А сусіда ліпша була, як рідная мати,
І віпрала, вітачєла, прислала до хати.
Дєкую ти, сусідонько, та й за твою ласку,
Що-с віпрала, вітачєла, прислала Парасков.