Ой дождж іде, роса паде, моє сіно в поли,
Не піду го громадити, бо мі в ноги коли.
Ой ти, любцьо, громадила, я метав копиці,
Я пізнавав твої сліда аж коло керниці.
Ой ти, любцьо, громадила, мені було видко,
Я на тебе накивував: громадь, любцьо, швидко.
Ой громаджу, та й громаджу, добру раду раджу:
Ой ти, любцьо, мечи стіжки, зварю ти періжки.