Сіло потя на ворота та й лапками креше,
Ходит чудо по вечірках та й на мене бреше.
Брешіт, брешіт, вороженьки, та й ти бреши повше,
То ня чудо обрехало, що грубше, як довше.
Тото на ня чудо бреше, тото на ня юдит,
Що на боці шапку носит, чей, Господи, згубит.