Ой на горі на високі голубці несут сі,
Нераз душа ніц не винна, люде набрешут сі.
Ой вже-сти сі набрехали, та й наговорили,
Аж сі в мої головонці кучері повили.
Брешіт, брешіт, вороженьки, добрешіт сі лиха,
А ми вбоє, серце моє, любімо сі стиха.