Та сів жи я на коника, а шабилька впала:
Ці дилеко файна люпка, шоби ми подала?
Ни дилеко, ни дилеко, стоїт над водою,
Протираї очінєта фустков золотою.
Та ни тою золотою, шо по золотому,
Али тою золотою, шо по чірвоному.