Ой сночі в опівночі нислава си стала,
Привєзала Настасія до пня Маковія.
Та єк єго привєзала у дванаціт ґудзів,
А він її та й помінив корец кукурудзів.
А яж тоти кукурудзки та й пересушила,
Опинками, запасками у місто носила.
А єк тоти кукурудзки у місто носила,
Та на славу, та на гонор чоботи купила.