А як зима мела і я сумна була – його побачила
І лиш для нього, лиш для милого себе призначила
А як весна цвіла, тоді вінок сплела – в долю повірила
І лиш для нього, лиш для милого я на воду кинула

Приспів:
Чиста водиця в бистрім струмочку хвилею грається
Пливи до нього, пливи віночку, бо серце крається
Пливи до нього, пливи віночку, бо серце крається

Бо серце крається, та не признається, за милим журиться
Коли ж до нього, та й до милого личко притулиться
А серце крається, бо ще не знає, у долі питається
Коли ж мій милий, голуб мій сизий, та й закохається

Приспів (2)