Сєно моє, сєно, под покосом вода,
Плакала й ридала дівчина й молода.

Плакала й ридала, з личенька змарніла,
Нема ж того парня, що я й полюбила.

Плаче дівча, плаче, личенько марнує,
Знати що дівчині віночка жалкує.

Не жаль мені вінка, ні жодної речі,
Розпустила коси аж на самі плечі.

Коси розпустила, плечі застелила,
Вийшла за нелюба, жалю наробила.