І знову місяць п’є,
Наповнює у чашу спокій твій і дістає,
Він забув про те, що ти вже не той.
Звірячий нюх веде,
Шукає свою жертву, що вночі, сама іде,
Її страх тобі наказує йти.

Заспів:
На мить згадав усе минуле,
Застиг вишкіривши зуби.
В очах щось людське промайнуло,
Та твій стрибок не зупинило.

Приспів:
Біль не стихає...
Променем синім,
Він у голову влізає.
Місяць як джокер...
Знову сміється,
Срібну кулю просить серце.

Руки у крові...
Зранку побачиш,
Повернути час не в змозі.
Знову світанок...
Сон зігріває,
Але ніч все обертає.

Не віриш сам собі,
І доля миє болем без підкорення тобі.
Наче раб тобі вже нікуди йти.
Не стримати тебе,
Шукаєш очі того, хто зробив з тобою це,
І від тебе вже йому не втекти.

Приспів