Виконавець: Медовий полин
Я хотів би щоб думки клалися на лист рікою
Ті думки, що по житті завжди йдуть поряд зі мною
Не дають вночі заснути в пошуках життя кінця
Кожну ніч приходять в мозок і палять його до тла
Бачу я обличчя поруч, в них ще є душа жива
Та думки їм лізуть в мозок, темну вічність відкрива
Я б хотів їх взяти в руки, кинути в пекло на дно
Хай люцифера зжирають, хай жеруть його лайно
Бачу небо над собою, сонце, хмари, місяць є
Та покрите все імлою, ніби щось між нами є
Знову тиснуть кайданами, ланцюгами друть мене
Що це сталося зі мною, що це так мене товче
Приспів:
Думки рвуть мене на шматки, палять мій мозок до тла
Тепер думками я пустий, залишив своє тіло я
Все закрию очі, тіло своє, дам вогню
Думку кину я щурам, душу в скриню я замкну
Відлетівши в синє небо, обійнявши хмар імлу
Крикнувши пішло все нахир, я до Бога відійду
Приспів
Може там знайду я спокій, від своїх думок втечу
І відкривши очі, я по хмарах в рай іду
Та думки і там як голки в чорнім мозку, я кричу
Прокидаюсь, бачу небо, слава Богу я живу
Приспів