Розгубила осінь листя
Золотобагряне,
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни.
Пов’язала руту ликом,
Згливила рум’яни,
Згливила рум’яни.

Почорніли в’язів крони,
Бузина чорніє,
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє.
Лиш барвінок, де діброви,
Зелен-зеленіє,
Зелен-зеленіє.

І твоя ще врода зляже,
Чом гадати маю,
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю!
Бо й тоді так само скажу,
Що тебе кохаю,
Що тебе кохаю!

Бо кохання – що ті гори,
Воно не марніє,
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє!
Як барвінок, в усі пори
Листом молодіє,
Листом молодіє!