Ми – загублені діти твої, Україно,
Ми не встали з колін, хоч ти шанс нам давала не раз,
Ти пробач нам, пробач, що були ми наївні,
Що повірили свято в нікчемний словесний маразм.
Малодухі зреклись хто землі, а хто мови,
Ті, що жадібні й наглі,привласнили наші скарби,
На безчинства ми їхні дивилися мовчки
І дурили себе, що ми вільні, що ми не раби.

Приспів:
Ти повір, Україно, ми розправимо крила,
Доведемо, що нація ми, що ми – гордий народ!
Ти повір, ти повір, ми розправимо крила,
Доведемо, що нація ми, що ми – гордий народ!

Дай нам розуму, Боже, наснаги і сили,
Дай прозріння, щоб ми розпізнали, хто справжній пророк,
Ти повір в нас – і ми ще розправимо крила,
Доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!

Приспів

Що нація ми, що ми – гордий народ!