Наплакала сива зозуля
Пів-горстки зозулиних сліз,
Розсіяла в дикому лузі
І дрібку занесла, де ліс.
Ті сльози зозулині – квіти,
Як сонячний мед, запашні,
Провісники щедрого літа
І радісних сонячних днів.

Приспів:
Тих зозулиних сліз не топчи,
Про кохання своє помовчи,
Бо не можна любити
І топтати той цвіт,
Що у рідній країні
Квітне тисячі літ.

Відплакала сива зозуля,
Де луки, луги, де гаї,
І стала вона рахувати
Розквітлі сльозинки свої.
Кувала зозуля і досі
Щороку щоліта кує
Та й людям щасливую долю
І довгі літа роздає.

Приспів