Хоть би швидше вечір
Та й повечерело –
Ой, може би, моє серце
Та й повеселело.

Хоть би швидше вечір
Та й сонечко зойшло –
Ой, може би, моє серце
Та й до мене прийшло.

Ой хоч не до мене –
До моєї хати.
Ой стучиті у віконце,
Щоб не чула мати.

Щоб не чула мати,
Шо й де ночувати.
Ой двері же одчиняє,
Правдоньки питає:

– Чи ти мене любиш,
Чи з мене смієшся?
Ой до другої ходиш
Та й не признаєшся.