А у нашій та й Танюші новий двір.
Наскликала же дружечок повен двір.

Посадила та й дружечок всєх за стіл,
Сама сіла же, молодая, више усіх.

Нахилила головоньку ніже всіх,
Надумала же та й думочок більше усіх.

– Ой як мінє та й не думать, не гадать,
Ой як мінє же бідну неньку забувать?

Ой як мінє же бідну неньку забувать?
Ой як мінє до свекрухи привикать?

Ой як назву її "ненька", жаль буде.
Ой як назву її свекрухой, гнів буде.