Шо ой учора ізвечора
Та й пасла Меланка два кочура.

Вона же пасла – заблудила
Та в чистоє поле приблудила.

– Ой ти, Васильку, Василечку,
Та й доведи ж мене додомочку.

Я ж тебе буду шанувати
Та й на день три рази поливати.

Шоб моя ненька не узнала
Та й мене годяйкой не назвала.

Наша Меланка чашки-ложки мила,
Чашку-тарілку упустила.

Чашку-тарілку упустила,
Білесенький фартушок замочила.

В полі вітер буйнесенький,
Та й висуши фартух білесенький.

Наша Меланка, не гордися
Та й нашому хазяйну поклонися.

А ти, хазяїн, не скупися
Та й з нашой Меланкой розплатися.

Добрий вечір!