Ой да ти, фортуна, моя фортуненька,
Ой да послужи же, як ти мнє служила.
Служив я в панстві, та й служив я в бурлацтві,
Ой послужу-ка я тєпєрь в козацтві.

Ой да козакове коника сідлає.
Ой тая фортуна у нього питає:
– Куда єдєш, да й козак молодєнькай?
Ой мать з отцем да й по сину тужать.

Ой да єхав козак тою долиною,
Ой да постречався з чужою женою.
– Здрастуй, жінка, да й жена же молодая.
Ой отчего й козака сстарєла?

– Ой да я не я же не тебе сстарєла.
Ой да состарєла тебе твоя воля.
Не пий горілки, не люби чужу жінку,
Ой да хорошим козаком ти будеш.

Ой да єхав козак да й тими ярами.
А во тіх во ярах да й стоять підвали.
Во тіх підвалах да й сидять, п’ють-гуляють,
Ой тут долю, долю вспомінають.