Розсипано зорями солі по небу,
По чорному шляху та білим піском.
Скажи мені, діду, мені знати треба
Чумацьким чому називають його.

Чом серце стискає обіймами туги,
Коли на одинці безодня і я.
Проймає до п’ят, і тоді добре чути,
Щось хоче сказати та стогне земля.

Приспів:
Історія роду
Наш зоряний шлях
У тебе як лінія долі
На лівій долоні.
Це прадіди наші,
Тому наша кров
Сльози і піт солоні.

Від самих Варяг аж у Греки дорогу
Своїми кістками мостили брати,
Померлих ховали, молилися Богу
І далі рушали, бо мусили йти.

Хтозна, чим дорогою доля зустріне,
Пірнач гайдамаки, татарська стріла.
Хтозна, чи заробить чумак копійчину,
Чи стрічку червону на роги вола.

Приспів

Де кроком останнім у вічність ступали,
Узбіччям трухлявіють чорні хрести.
А душі чумацькі до неба злітали
І досі зірками нам світять вони.

Приспів