Скільки б я не плакала
Горе й одінакове,
Стала пєсєнкі співать –
Стала й горе забувать.

Я іду, а баби судять
І щитають мнє года
Я не роза, не каліна –
Не зов’яну нікагда.

Гармоніст, ти гармоніст,
Кучерява голова,
Яку шапку не ідеш,
То велика, то мала.

Гармоніст, ти гармоніст,
Він цибулю гарно їсть,
А по вулиці іде,
То кричить – цибуля де?

Ой на горі сухий дуб – (2)
А в долині горішок.

Под гармошку, под твою
Я нікак не подпою,
Ілі ти не так іграїш,
Ілі я не так пою.

Танцювала, танцювала,
Потім бачу збилася,
Гармоніст вродливий хлопець,
Я ж в нього влюбилася.

Я бивало запєвала,
Замєняла солов’я
А тєпєрь подружка Ніна,
Замєніка ти мєня.

Нєту голоса мого,
Стала я хрипучая,
То ізмєна, то любов,
Вона ж мене змучила.

Ой на горі сухий дуб – (2)
А в долині горішок.