Хитає вітер стіни його
Драбини тягнуться в небеса
В далекій вежі чиясь любов
Вмирає в клітках
З заліза і скла

А під стіною останній герой
До бою крестить старого коня
Немов молитва, пісня його
В стіну б’ється
Мов у відчаю птах

Приспів:
На страшну високу вежу
У лиху нічну годину
Виберусь
І коли доля
Викраду мою єдину
І до ніг її прекрасних
Принесу я серце своє
За ці сотні тисяч років
Я так скучив за тобою

Мовчазне небо
Схилилось над ним
І серед тисяч вулиць чужих
Душа його, мов тінь, блукала
Шукаючи любов серед них

І не встояла вежа
Очам відкрила сонце
Як же нам без нього
Холодно й самотньо... о...

Приспів